Неділя, 25.02.2018, 08:07
Вітаю Вас Гість | RSS

Вас вітає Барбівська загальноосвітня школа І - ІІ ступенів

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Сторінка психолога

Човбан Тетяна Володимирівна

Ми не завжди можемо створити

 майбутнє для нашої молоді,

але ми завжди можемо

створити молодь для майбутнього.

 

Поради психолога по вихованню дітей

Жорстокість серед школярів

Лекція для батьків

            Шановні батьки! Ми живемо з вами у XXI столітті. Все, що нас оточує, розвинулось та продовжує розвиватись. Ми літаємо в космос, перемагаємо найстрашніші хвороби і логічно повинні ставати красивішими і досконалішими не тільки зовні, але й внутрішньо. Але, на жаль, те що відбувається сьогодні в світі, вражає своєю жорстокістю і є проявами агресії. З латини «агрессіо» — напад, приступ.

Є дві форми прояву агресії — пряма та непряма. Пряма — фізичне насильство, образи, суперечки. Непряма — це агресивна дія щодо предмета-замінника. Вибух агресії серед юнацтва — головна проблема сьогодення. Про приклади зйомок на мобільні телефони жорстоких побоїв чи злочинів доводиться чути мало не щодня.

Зараз через ЗМІ надається багато інформації про прояви жорстокості серед школярів з різних країн світу.  Не відстають, на жаль, й українські діти. Достатньо лише пригадати випадок у Дніпропетровську, де молодики протягом місяця з бажання розважитися вбили 15 людей та скоїли 19 нападів. Убивства знімали мобільними телефонами, причому деякі зі злочинів повторювали сценарії бойовиків, які вбивці переглядали напередодні. Інший випадок, який також знімали на відео, стався із побиттям підлітка на центральній вулиці в Ужгороді (хлопець ледь урятувався, стрибнувши у річку з набережної).

Прояви дитячої агресивності та перевірки «хто крутіший» були завжди. У наказі від 25.12.06 року заступник Міністра освіти Борис Жебровський пише: «За статистикою, в Україні відбувається омолодження складу правопорушників, зростає кількість групових правопорушень, створюються в окремих місцях постійні підлітково-молодіжні групи асоціального напряму. Відзначається зростання агресивності в поведінці учнів, збільшення кількості дівчат-підлітків із проявами антисуспільної поведінки».

Часто батьки купують своїм дітям комп’ютер для того, щоб вони менше часу проводили на вулиці. Проте в кіберпросторі на дитину очікує не менше загроз, ніж у реальному житті. Інтернет та комп’ютерні ігри викликають звикання, подібне до наркотичного. Результати такого звикання багато в чому подібні — зникає цікавість до реального життя, дитина відчуває роздратування, якщо не може зайти в Інтернет та продовжити гру. Залежна від комп’ютера людина є асоціальним типом зі збудливою психікою, тобто потенційним порушником закону.

Агресія у дітей - це лише симптом тих глобальних моральних переорієнтирів, які відбуваються у нашому суспільстві, - мова йде про зміни психології людства. Не раз можна почути, що саме діти та підлітки стали винуватцями бійки або грабіжництва, що маленький хлопчик з сусіднього дому замучив мале кошеня, або про те, як діти знущалися над своїми однолітками. Дитяча жорстокість інколи вражає… Тепер нікого не здивує, як з уст зовсім юних дітей можуть лунати образливі, в’їдливі слова, що ранять душу і викарбовують на серці страшні рубці, які не здатен загоїти навіть час. Жодна людська вада не повинна бути об’єктом висміювання. Та це розуміють, на жаль, лише дорослі. А як втовкмачити це у голову підліткам, які живуть лише сьогоднішнім днем і звикли бурхливо висловлювати свої емоції, не задумуючись над наслідками?

У сім’ї, де панує любов, де з дитиною розмовляють і пояснюють їй, що у світі важливішим є добро, виросте морально сильна та хороша людина. З іншого боку, стримати наплив інтернет-жахів неможливо. А тому, як ви — батьки, так і ми — вчителі, повинні бути готові до того, що в один день до нас може підійти школяр і сказати: дивіться, який прикол. І одна неправильна реакція може назавжди залишити в дитині відчуття, що це добре. Страшно, проте реальність говорить сама за себе. І винні в цьому не діти, а ми — дорослі, продовжуючи бавитися у силові розв’язання проблем та заробляючи гроші на насильстві. А дітлахи лише спостерігають і повторюють. От тільки колись такі ігри вийдуть за рамки розваги, але тоді може бути пізно.

ПОРАДИ ПСИХОЛОГА

 Батьки відіграють дуже важливу роль у знайомстві дитини зі світом роботи та поняттям про кар’єру. Батьківська підтримка та зацікавленість до процесу вибору професії дитиною особливо важливі, коли підліток робить перші кроки на шляху до майбутньої кар’єри. 

Як Ви можете допомогти дитині в цьому важливому та цікавому виборі?

1. ФОРМУЙТЕ ГОТОВНІСТЬ ДО ПРОФЕСІЙНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ ЗМАЛКУ.

Сучасні психологи вважають, що профорієнтацію дитини батьки мають здійснювати ще з дитячого садочка. У цей час у дитини починає формуватися мотивація до праці. Допомагайте дитині отримати інформацію про різні професії з моменту, коли це її цікавить. Дуже добре, якщо дитина ще до закінчення школи дізнається, що таке робота, наприклад, попрацює на канікулах і заробить власні гроші.

2. ДОПОМОЖІТЬ ДИТИНІ РОЗІБРАТИСЯ В ЇЇ ІНТЕРЕСАХ, ЗДІБНОСТЯХ ТА НАВИЧКАХ.

Підлітковий вік називають “критичним”, “перехідним”. У цей час підліткам властиві сумніви в собі, їм може бути важко розібратися в своїх здібностях, рисах характеру і вміннях для того, щоб обрати фах. Допомогти в цьому може тестування на виявлення психологічних настанов, цінностей та навичок. Рекомендуємо батькам пройти тестування разом із дитиною, адже діти часто бояться негативної оцінки їхніх здібностей чи знецінення свого Я і відповідають нещиро або формально. Варто обговорити з дитиною результати тестування, пояснити, що тест – це лише інструмент (який не має сприйматися як контрольна робота в школі), на нього не буває правильних чи не правильних відповідей, його призначення – допомогти підліткові краще розібратися в собі та зрозуміти світ праці й професій.

Можна разом із дитиною отримати пораду у професійного консультанта, який допоможе їй усвідомити свої сильні сторони.

3. ДОПОМОЖІТЬ ЗРОЗУМІТИ РИНОК ПРАЦІ ТА РОЗІБРАТИСЬ У СВІТІ ПРОФЕСІЙ.

·           Разом із дитиною проаналізуйте вимоги, які поставлено до конкретних професій.

·           Знайдіть професіоналів у напрямку, який цікавить дитину, і влаштуйте зустріч, спілкування.

·           Дуже корисною для дитини може стати екскурсія на роботу батьків, друзів батьків або родичів, яка дасть змогу зрозуміти їй сутність тієї чи іншої професії. Після того варто обговорити з дитиною, що їй сподобалось, що ні. Загалом, заохочуйте дитину ставити Вам питання про Вашу кар’єру, професійний вибір та шлях.

·           Організуйте відвідування виробництва чи навіть короткочасну практику, що можна зробити, звернувшись до відділів профорієнтаційної роботи в центрах зайнятості, де відбувається багато різних профорієнтаційних заходів.

·           Відвідайте з дитиною ярмарки вакансій.

·           Проаналізуйте разом із нею інформацію про професії, ринок праці, відповідність особливостей характеру, здібностей дитини вимогам професії, спрогнозуйте: Чого сподіватися, якщо обрати певну професію? Які витрати і зусилля будуть потрібні, щоб оволодіти нею? Чи легко буде знайти роботу? Які зусилля потрібні, щоб побудувати кар’єру?

4. ДОПОМОЖІТЬ ДИТИНІ РОЗВИНУТИ НАВИЧКИ, ЩО СТАНУТЬ У НАГОДІ У ПОБУДОВІ КАР’ЄРИ, НЕЗАЛЕЖНО ВІД ТОГО, ЯКУ ПРОФЕСІЮ ВАША ДИТИНА МАТИМЕ В МАЙБУТНЬОМУ.

Швидкий розвиток технологій сьогодні постійно змінює світ праці та впливає на велику кількість професій (багато з них зникає і виникає багато нових). Експерти зазначають, що навіть диплом найкращого університету сьогодні не може гарантувати успішну стабільну кар’єру (agenda.weforum.org).

Тож як Ви можете допомогти Вашій дитині підготуватись до того, щоб бути реалізованою на ринку праці майбутнього? Варто розвивати у дитини навички можливостей широкого застосування своїх здібностей та умінь, які знадобляться у будь-якій професії та будуть корисними завжди, незалежно від того, як швидко вимоги професій змінюватимуться під впливом розвитку технологій. До таких навичок належать:

·           уміння вирішувати проблемні ситуації і знаходити рішення для непередбачуваних труднощів;

·           гнучкість та адаптивність;

·           здатність швидко навчатись новому;

·           уміння ефективно розпоряджатися власним часом;

·           наявність лідерських якостей;

·           уміння працювати в команді;

·           розвинені навички міжособистісного спілкування;

·           володіння іноземними мовами;

·           критичне мислення;

·           креативність.

Ці навички – основа постійного подальшого розвитку людини, її здатності засвоювати нові знання та компетенції й успішно адаптуватись до змін на ринку праці упродовж усього життя.

Як розвинути ці навички в дитини? Заохочуйте її брати активну участь у соціальній, спортивній, творчій діяльності уже в шкільні роки; вивчати іноземні мови; бути активним учасником позаурочних заходів; брати участь у програмах академічного обміну; здобувати досвід роботи під час канікул (чи то літня робота, стажування або волонтерська діяльність).

5. ДЕТАЛЬНО РОЗГЛЯНЬТЕ РАЗОМ ІЗ ДИТИНОЮ ПРОПОЗИЦІЇ РІЗНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ І УМОВИ НАВЧАННЯ В НИХ.

·           Допоможіть дитині у пошуку інформації про різні навчальні заклади та академічні програми. Проаналізуйте разом правила вступу, умови навчання, рівень акредитації вишу, репутацію факультету та якість викладання.

·           Відвідайте разом День відкритих дверей. Це надасть Вам та Вашій дитині можливість отримати багато корисної інформації про навчальний заклад, умови вступу, його культуру, навчальну програму та поспілкуватися з викладачами.

·           Поспілкуйтесь із вчителями Вашої дитини.

·           Обговоріть фінансування освіти, оскільки в цьому, очевидно, дитина потребуватиме найбільшої допомоги від Вас.

Що раніше Ваша дитина почне знайомство зі світом праці, то більш поінформовані та зважені рішення вона зможе приймати щодо побудови власної кар’єри.

Допомагаючи дитині у виборі професії, уникайте крайнощів. Намагайтесь не тиснути на дитину при здійсненні вибору. Радьте, висловлюйте власну думку, давайте оцінки судженням, але вибір – справа дитини. Уникайте й іншої крайності – залишити дитину сам на сам із вибором. Діти потребують допомоги, поради. Орієнтуючись у світі знань, вони ще недостатньо орієнтуються у дорослому професійному житті.

 

Пам'ятка батькам обдарованих дітей


• Створіть безпечну психологічну атмосферу дитині в її пошуках, де вона могла б знайти розраду у разі своїх розчарувань і невдач.

• Підтримуйте здібності дитини до творчості й виявляйте співчуття до ранніх невдач. Уникайте негативної оцінки творчих спроб дитини.

• Будьте терпимі до несподіваних ідей, поважайте допитливість ідеї дитини. Намагай­тесь відповідати на всі запитання, навіть якщо вони вам здаються безглуздими.

• Залишайте дитину одну і дозволяйте їй, якщо вона бажає, самій займатися своїми справами. Надлишок опіки може обмежити творчість.

• Допомагайте дитині формувати її систему цінностей, не обов'язково засновану на її системі поглядів, щоб вона могла поважати себе і свої ідеї поряд з іншими ідеями та їх носіями.

• Допомагайте дитині задовольняти основні людські потреби, оскільки людина, енергія якої скута основними потребами, рідко досягає висот у самовираженні.

• Допомагайте дитині долати розчарування і сумніви, коли вона залишається сама в процесі не зрозумілого ровесникам творчого пошуку: нехай дитина збереже свій твор­чий імпульс.

• Поясніть, що не на всі запитання дитини завжди можна відповісти однозначно. Для цього потрібен час, а з боку дитини — терпіння. Вона має навчитися жити в інтелекту­альному напруженні, не відкидаючи своїх ідей.

• Допомагайте дитині цінувати в собі творчу особистість. Однак її поведінка не має ви­ходити за межі пристойного.

• Допомагайте дитині глибше пізнати себе. Виявляйте симпатію до її перших спроб ви­разити таку ідею словами і зробити зрозумілою для оточення.

ПОРАДИ ПСИХОЛОГА

Вчіться та навчайте дітей правильно спілкуватись


1. Щоб навчитися правильно говорити, тре­ба навчитися читати і слухати.

2. Читаючи, зосереджено заглиблюйтеся в зміст написаного: намагайтеся побачити, по­чути, зрозуміти й запам'ятати художні особли­вості мови, мовні звороти.

3. Збагаченню словникового запасу допомо­же спеціальна робота: заведіть словник для за­пису нових слів, тренуйтеся в їх вимові та вико­ристанні, добирайте до них антоніми та сино­німи, вивчайте слова, що використовуються в переносному значенні,

4. Намагайся не лише запам'ятати мову ора­тора, а й прийоми її побудови.

5. Стежте за тим, щоб у розповіді не було слів-паразитів, не використовуйте непотрібних повторів — це збіднює мову.

6. Стежте за побудовою речень, не вживайте складних конструкцій.

7. Щодня читайте вголос по 15—20 хв., усві­домте зміст тексту, поміркуйте, де зробити па­узу, поставити наголос, якого емоційного відтінку надати мові.

Поради психолога

Ні виховній агресії в сім’ї!


Виховуючи дитину, ми частішe використовуємо метод «аг­ресії» і спрямовуємо на дитину потік нищівної енергії з величез­ним негативним зарядом. Ми зриваємося на дитині, не розумі­ючи, що цим «заряджаємо» її. А вона, не в змозі розрядитися, як ми з вами, накопичує агресію в собі. І рано чи пізно ця агресія дасться взнаки — дитина хворіє (від легких колік до серйозних психозів).

Своєю нищівною словесною агресією бать­ки зазвичай намагаються наївно припинити імпульсивну агресію дитини, не замислюючись над тим, що дитина, коли стане дорослою, ап­робує такий урок на батьках.

Ще один вид виховної агресії — тілесна: биття, ляпаси.

Будь-яка дія бере реванш протидією. Ляпас колись може відгукнутися насильством, а бит­тя — злочином.

Вихована такими методами дитина дзеркаль­но спрямує потік агресії на своїх дітей. Вона не забуде гніт батьківських емоцій і, сама стане при­гнічувати.

Своїми методами виховання ми позбавляє­мо дитину права на виявлення негативних емоцій, хоча самі їх провокуємо.

Дуже важливо, щоб ми використовували сим­патію та усмішку, підтримку, співчуття та на­віювали доброту, бо всі негативні емоційні вия­ви позначаються на психічному стані дитини.

Змініть тактику виховних впливів і полюбіть її, свою дитину. Якою б вона не була. Адже обов'я­зок батьків — зробити свою дитину щасливою. Тільки батькам під силу прокласти правильний шлях взаємин. Виявіть розуміння й любов, і дитина відплатить вам тим самим — любов'ю та розумінням!

ПОРАДИ ПСИХОЛОГА

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ЩОДО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ


1. Повірте в неповторність своєї дитини, у те, що вона — єдина, унікальна, не схожа на жодну іншу і не є вашою точною копією. Тому не варто вимагати від неї реалізації заданої вами життєвої програми і досягнення поставленої вами мети. Дайте їй право прожити власне життя.

2. Дозвольте дитині бути собою, зі своїми вадами, вразливими місцями та чеснотами. Приймайте її такою, якою вона є. Підкреслюй­те її сильні властивості.

3. Не соромтеся виявляти свою любов до ди­тини, дайте їй зрозуміти, що любитимете її за будь-яких обставин.

4. Hе бійтеся «залюбити» своє маля: саджай­те його собі на коліна, дивіться йому в очі, обій­майте та цілуйте, коли воно того бажає.

5. Обираючи знаряддя виховного впливу, уда­вайтеся здебільшого до ласки та заохочення, а не до покарання та осуду.

6. Намагайтеся, щоб ваша любов не перетво­рилася на вседозволеність та бездоглядність. Встановіть чіткі межі дозволеного (бажано, щоб заборон було «небагато — лише найголовніші) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Не­ухильно дотримуйтесь встановлених вами забо­рон і дозволів.

7. Ніколи не давайте дитині особистих нега­тивних оцінкових суджень: «ти поганий», «ти брехливий», «ти злий». Оцінювати треба лише вчинок. Треба казати: «Твій вчинок поганий, але ж ти хороший і розумний хлопчик (дівчинка) і надалі не повинен так робити».

8. Намагайтеся впливати на дитину прохан­ням — це найефективніший спосіб давати їй інструкції. Якщо прохання не виконується, тре­ба переконатись, що воно відповідає вікові й можливостям дитини. Лише тоді можна вдава­тися до прямих інструкцій, наказів, що буде до­сить ефективним для дитини, яка звикла реагу­вати на прохання батьків. І тільки в разі відвер­того непослуху батьки можуть думати про пока­рання. Цілком зрозуміло, що воно має відповідати вчинку, а дитина має розуміти, за що її покарали. Батьки самі вирішують, як по­карати, але майте на увазі, що фізичне покаран­ня — найтяжчий за своїми наслідками засіб пока­рання. Дитина повинна боятися не покарання, а того, що вона може прикро вразити вас. Пока­раний — вибачений. Сторінку перегорнуто. Про старі гріхи жодного слова! Покарання не повин­но сприйматися дитиною як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження.

9. Не забувайте, що шлях до дитячого серця пролягає через гру. Саме у процесі гри ви змо­жете передати необхідні навички, знання, по­няття, про життєві правила та цінності, зможе­те краще зрозуміти одне одного.

10. Частіше розмовляйте з дитиною, пояс­нюйте їй незрозумілі явища, ситуації, суть забо­рон та обмежень. Допоможіть їй навчитися вис­ловлювати свої бажання, почуття та переживан­ня, тлумачити поведінку свою та інших людей.

11. Нехай не буде жодного дня без прочита­ної разом книжки (день варто закінчувати чи­танням доброї, розумної книжки).

12. Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення. Щодня цікавтесь її справами, про­блемами, переживаннями, досягненнями.

13. Дозволяйте дитині малювати, розфарбовува­ти, вирізати, наклеювати, ліпити, працювати з кон­структором. Заохочуйте її до цього, створюйте умови.

14. Відвідуйте разом театри, музеї (спершу достатньо одного залу, щоб запобігати втомі, а згодом поступово, за кілька разів, слід оглянути всю експозицію), організовуйте сімейні екс­курсії, знайомлячи дитину з населеним пунк­том де ви мешкаєте.

15. Привчайте дітей до самообслуговування, фор­муйте трудові навички та любов до праці (підтри­муйте ініціативу й бажання допомагати вам).

ПОРАДИ ПСИХОЛОГА

Десять заповідей батькам


1. Не навчайте тому, у чому ви самі не обізнані. Щоб правильно ви­ховувати, треба знати вікові та інди­відуальні особливості дитини.

2. Не сприймайте дитину як свою власність, не ростіть її для себе.

3. Довіряйте дитині. Залишайте за нею право на власні помилки, тоді ди­тина оволодіє вмінням їх самостійно виправляти.

4. Не ставтеся до дитини зневаж­ливо. Дитина повинна бути впевнена в своїх силах, тоді з неї виросте відпові­дальна особистість.

5. Будьте терплячими. Ваша не­терплячість — ознака слабкості, показ вашої невпевненості в собі.

6. Будьте послідовними у своїх ви­могах, але пам'ятайте: твердість лінії у вихованні досягається не покаранням, а стабільністю обов'язкових для вико­нання правил, спокійним тоном спілкування, неквапливістю і послідов­ністю.

7. Вчіть дитину самостійно прий­мати рішення і відповідати за них.

8. Замініть форму вимоги «Роби, якщо я наказав!» на іншу: «Зроби, тому що не зробити цього не можна, це корисно для тебе і твоїх близь­ких».

9. Оцінюючи дитину, кажіть їй не тільки про те, чим ви невдоволені, а й про те, що вас радує. Не порівнюйте її з сусідською дитиною, однокласни­ками, друзями. Порівнюйте, якою во­на була вчора і якою є сьогодні. Це допоможе вам швидше набути батькі­вської мудрості.

10. Ніколи не кажіть, що у вас не­має часу виховувати свою дитину, бо це означатиме: мені ніколи її любити.

Завжди пам'ятайте: ми виховуємо дітей власним прикладом, системою власних цінностей, звичним тоном спілкування, ставленням до праці та дозвілля.


 

Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Лютий 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728

Барбівська ЗОШ І-ІІ ступенів © 2018 Admin-center
Зробити безкоштовний сайт з uCoz